Медична реформа стартувала
У Дрогобичі розпочалася медична реформа. Цей проект схвально оцінили у департаменті охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації, досвідом нашого міста зацікавилася в.о. міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун як таким, що можна розповсюдити на рівні всієї держави. Водночас у медичних колах Дрогобича та соцмережах почали ширитися різні чутки про те, що реформування галузі охорони здоров’я матиме для міста мало не катастрофічні наслідки. Якою ситуація є насправді і чого чекати від медичної реформи ми запитали безпосередньо у міського голови Дрогобича Тараса КУЧМИ.
– Тарасе Ярославовичу, хто був ініціатором процесу реформування медичної галузі Дрогобича?
– Життя нас змусило розпочати зміни. Медична галузь Дрогобича обслуговує мешканців цілого регіону, а вповні отримує за це кошти лише з міста. Це призводить до зубожіння усієї галузі охорони здоров’я.
Я працював у цій сфері і добре знаю ситуацію в медицині. Мені боляче, що наші медики недоотримують ту зарплату, якої заслуговують. Не буду порівнювати із закордоном, але навіть у зоні проведення АТО лікарям платять більше. Тож я поставив завдання зробити так, щоб наші медики могли отримувати гідну зарплату з усіма передбаченими законом надбавками, а лікарні хоч би на мінімальному рівні були забезпечені медикаментами та поступово оновили устаткування. Бо лікар має думати не про те, як вижити йому і його сім’ї, у яких умовах він працює, а про те, як зробити так, щоб пацієнт вийшов від нього здоровішим.
– Чому цього не можна зробити зараз?
– Останні 25 років ніхто практично нічого не робив у плані реформування медицини. Проаналізувавши ситуацію з фінансуванням, ми побачили, що у закладах охорони здоров’я Дрогобича і Стебника допомогу отримують приблизно 63% мешканців цих міст. Решта 37% – пацієнти з інших територій.
Бюджетний кодекс передбачає виділення нашій медицині субвенцій із Держбюджету, виходячи з кількості мешканців міста. Але значну частину коштів, які держава надає на лікування дрогобичан і стебничан, доводиться витрачати на надання допомоги мешканцям інших територій. Ці видатки мали би відшкодовувати з бюджетів інших міст і районів. Та, на жаль, механізм міжбюджетних трансфертів реально не працює. Кошти, якщо і повертають, то в мізерних обсягах.
Наприклад, на сьогодні ми пролікували пацієнтів із Дрогобича і Стебника на 30 млн грн., а на функціонування медицини виділили 40 млн грн. Тобто 10 млн грн. пішло на лікування пацієнтів з інших територій. А їх можна було би вкласти у ремонт доріг, тротуарів, дахів, ліфтів та ін.
Окрім того, понад 30% із медичної субвенції держави централізовано забирають на фінансування обласних медустанов для лікування там пацієнтів з Дрогобича і Стебника. А ми скеровуємо до Львова лише до 3% пацієнтів! Для порівняння: Пустомитівський район, який не має належної медичної інфраструктури, скеровує до обласного центру майже 90% хворих.
Тож не дивно, що в такій ситуації бюджету Дрогобича катастрофічно бракує коштів на утримання галузі охорони здоров’я. Станом на початок року спершу ми прогнозували дефіцит у 38 млн грн. На сьогодні, завдяки заходам з оптимізації та виділенню майже 10 млн грн. із міського бюджету, нам вдалося зменшити цифру дефіциту до 12 млн грн. Але і це велика сума.
– Тож реформа – на часі?
– Так. Оскільки держава не поспішає впроваджувати реформу, ми вирішили не чекати, а шукати вихід із ситуації.
Є два шляхи. Перший – це приведення медичної інфраструктури у відповідність до чисельності дрогобицької громади. Його нам спускають «зверху», він болючий, оскільки тягне за собою скорочення ліжкомісць і, відповідно, медпрацівників на 50-60%. Але при тому і надалі ми були б змушені лікувати мешканців із сусідніх міст і районів без належного відшкодування.
Другий – більш м’який, але він потребує розуміння і підтримки і працівників охорони здоров’я, і громадськості. Це створення на базі медичних закладів комунальних неприбуткових установ, які мають заробляти на своє утримання. Зваживши всі «за» і «проти», порадившись із лікарями, ми вирішили зупинитися саме на другому варіанті.
– Розкажіть більш докладно, у чому він полягає.
– Кожна медустанова стає окремою юридичною особою й укладатиме угоду на лікування пацієнтів з інших територій. У випадку несплати вона матиме право звернутися до суду й у такий спосіб повернути кошти за виконані роботи. Адже тоді вступають у силу звичайні господарські відносини, а не міжбюджетні трансферти, що залежать від доброї волі місцевих рад, які неохоче фінансують чужі медустанови.
Впевнені, це дозволить змінити на краще ситуацію з оплатою іншими територіями за пролікованих їхніх мешканців. Це може бути перерахунок коштів з бюджету, а можна буде оплачувати за послуги через медичні каси та соціальні пакети підприємств. Вже зараз маємо пропозиції від кількох громад Самбірського району, які хотіли б укласти угоду на обслуговування пацієнтів.
Так само лікарня, наприклад, зможе укласти угоди з санаторіями Трускавця і, у випадку надання допомоги їхнім відпочивальникам, отримати за це кошти.
Ми змінимо систему міжбюджетних трансфертів. У такий спосіб зробимо, щоб кошти, які держава виділяє на лікування особи пішли за нею у той заклад, де вона отримує медичну допомогу. Так ми уникнемо значних скорочень, збережеться лікарський потенціал, поліпшиться фінансування медустанов. Вірю, що у 2017 році ми вже не матимемо проблем із виплатою зарплати.
Перший етап реформування пройшов успішно, зараз завершується другий, у грудні – плануємо третій.
А наступного тижня я представлю медичним колективам і громадськості детальну програму реформування дрогобицької медицини, де усе буде детально розписано. У тому числі й щодо використання приміщень, які можуть бути вивільнені. А таких ми маємо аж чотирнадцять. Там будуть пропозиції щодо майбутньої долі онкологічного та шкірвендиспансера та ін.
Хочемо цю програму обговорити з людьми, почути конкретні пропозиції.
– Тобто ідея створення регіонального госпітального округу відкладається?
– Ні, ми до цього рухаємося. Але оскільки на державному рівні наразі цю ідею не впроваджують, ми вирішили не чекати, склавши руки, а починати реформу самим.
Ці зміни слід було би впроваджувати поступово, упродовж двох років, але ми спробуємо зробити це за півроку, адже є порозуміння на всіх рівнях – місцевому, обласному, державному.
– Чому ця тема викликала стільки усіляких побоювань, чуток і домислів?
– Китайський філософ Конфуцій якось сказав: «Немає нічого гіршого, ніж жити в час змін». Очевидно, працівники медустанов побоюються реформи, бо вона принесе невідомі зміни. Мабуть, не всі ще достатньо поінформовані і розуміють, для чого це робиться.
Головним лікарям теж додасться роботи: доведеться укладати угоди на лікування хворих, вирішувати значно більше господарських питань, переглянути штатні розписи на наявність посад, без яких можна було б обійтися, шукати шляхи додаткового залучення коштів для зміцнення матеріальної бази.
Але у підсумку усі ці нововведення мають поліпшити становище нашої медицини. Мине час, і ми в цьому переконаємося.
– Чи передбачає реформа існування відділу охорони здоров’я?
– Очевидно, він збережеться, але зі значно меншими функціями. Його основними завданнями буде розподіл коштів субвенцій з Держбюджету та координація дій медичних установ. Господарські питання перейдуть до керівників новостворених комунальних установ.
– Мені доводилося чути від медичних працівників побоювання, що під час реорганізації до новостворених комунальних установ приймуть далеко не всіх теперішніх працівників. Когось візьмуть «по блату», когось – за гроші, а решта може опинитися без роботи. Чи вдасться уникнути таких зловживань?
– Намагатимемося зробити цю процедуру максимально прозорою. Повідомимо усім працівникам штатні розписи новостворених установ, кого куди плануємо перевести.
За прийом на роботу відповідатимуть насамперед головні лікарі. Є чіткі критерії, за якими вони визначатимуться з колективом. Зрештою, розумний керівник буде прагнути залишити тих фахівців, які добре працюють, адже тепер лікарням доведеться боротися за пацієнтів – щоби угоду на лікування уклали саме з нею.
Окрім того, міська влада ретельно розглядатиме усі можливі скарги. І якщо керівник допустить певні зловживання, з ним просто не підпишуть контракт.
– Що чекає на медиків пенсійного віку?
– Не секрет, що в медичній галузі працюють люди пенсійного віку. Більша частина – це досвідчені професіонали і ще можуть приносити користь громаді, консультуючи своїх колег. Їм можуть запропонувати працювати, наприклад, за контрактом.
Але є й працівники глибоко пенсійного віку, котрі з об’єктивних причин вже не справляються з функціональними обов’язками. Але ці люди соціально захищені державою, оскільки отримують пенсію. Натомість є чимало молодих спеціалістів, які не мають жодних соціальних гарантій. Тож у таких випадках, очевидно, перевагу надаватимемо молодим.
Думаю, головні лікарі добре знають колективи і зуміють провести реорганізацію з найменшою шкодою для працівників. Тепер вони нестимуть повну відповідальність за свої установи, і міська рада з них за це питатиме.
– Із чим пов’язана затримка з виплатою заробітної плати працівникам охорони здоров’я?
– Як я вже казав, міська рада виділила додаткові кошти на галузь охорони здоров’я із міського бюджету, забравши їх із інших статей видатків. Але гроші були заблоковані Державним казначейством на рівні Києва, оскільки виникли бюрократичні перепони з визначенням розпорядника коштів.
Сьогодні усі ці перепони вже зняті, тож до 12 жовтня медики отримають на карткові рахунки зарплату за липень і серпень, а до кінця жовтня – за вересень. Головні лікарі про це поінформовані, вони мають повідомити колективи.
Проблема фінансування міською радою охорони здоров’я буде вирішена, попри будь-які спроби наших опонентів заробити собі політичний капітал.
Ярослав ГРИЦИК, часопис «Галицька Зоря»
До теми:
Працівників медичної сфери знову вводять в оману та налаштовують проти депутатів і влади міста. ВІДЕО http://drohobych-rada.gov.ua/pratsivnykiv-medychnoyi-sfery-znovu-vvodyat-v-omanu-ta-nalashtovuyut-proty-deputativ-i-vlady-mista-video/