З дитинства йду до Кобзаря

Навесні, коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

 У березні цього року вся світова громадськість відзначає 205-річчя від дня народження геніального поета України Тараса Григоровича Шевченка. Щоразу, коли перечитуємо твори Великого Кобзаря, знаходимо в них щось нове, щось таке, чого не помічали раніше. У кожному своєму вірші він висловлював надію. Надію на те, що колись Україна стане вільною, що настане суд над панами. Він показав нам, як потрібно любити свою землю, вірити в її світле майбутнє. Вірші Шевченка – це національне надбання. Вони, як і сам Тарас Григорович, немов той вічний вогонь, що ніколи не згасне у серцях людей.

У рамках Шевченківських днів у Дрогобицькій спеціалізованій школі № 2 відбулося свято «З дитинства йду до Кобзаря», учасниками якого були учні 4-А класу. На святі школярі читали вірші поета, також прозвучали пісні «Явір», «Зоре моя вечірняя», « Летить галка через балку», «Зацвіла в долині червона калина» на вірші Тараса Григоровича. Вшанувати пам’ять Великого Кобзаря прийшли гості свята: батьки, учні інших молодших класів, учителі. Шевченко підняв на найвищий рівень ту дорогоцінну духовну спадщину, яку протягом віків створили українські безіменні генії – творці народних пісень. Він здобув українській літературі загальне визнання і гідне місце в ряду національних культур світу.

Вчитель поч. класів Мірошник О.В.

 

Зацікавленість статтею
[Всього: 0 Середня оцінка: 0]
Рекомендуємо також прочитати:
Теги відсутні