Алло, мамо, я тебе люблю…

Мамо, я люблю тебе, і про це всі знають,
Мамо, я люблю тебе, небеса співають.
В тебе серце золоте, врода незрівнянна,
Мамо, я люблю тебе, ти найкраща мама.

Ми народжуємося не «чистим листом». Батьки дають нам життя і разом з ним конкретні індивідуально-психологічні особливості, передають накопичений ними культурний і духовний спадок. Господь Бог встановив певний порядок: чоловік з дружиною народжують дітей і виховують їх. І те, що у нас саме ці батьки, а не інші — факт, який потрібно прийняти як частину свого життя. І тому шанування батьків — обов’язок, який виходить із цього факту і одночасно етично-психологічне завдання. Необхідно вчитися поважати їх не за прекрасні якості, а просто за фактом свого народження від них. Часто люди виходять з того, чи легко їм спілкуватися з батьками чи ні: якщо легко — можна їх шанувати, якщо важко — то можна не спілкуватися або ображатися на них, сваритися, дорікати. Ні! Матір і батько — ті люди, з якими нам принципово важливо збудувати гармонійні стосунки, важливо і для дотримання Заповіді Божої, і для батьків, і для себе самих. Учні 5- 9 класів ЗОШ І-ІІІ ст.№15 сьогодні телефонували своїм матерям і казали, що люблять їх. Мами на це зізнання відразу запитували: «Що треба?», «Невже два бали отримала?», «Чим викликане таке зізнання?», «Грошей дати?», « Я тебе люблю. Ти де, сину?». На що учні відповідали: «Невже я не можу тебе любити?», «А ти мене любиш?», «Просто хотіла сказати, що люблю тебе», «Нічого не зробив, але гроші можеш дати». І тут дев’ятикласники запропонували заступнику директора школи Суховерській О.М. зателефонувати до її мами. Ольга Мар’янівна одразу погодилася. Чуємо щире:
– Мамо, я вас люблю. Як ви?
– Дякую, доню, добре. Як ти? І почули діти щире материнське благословення.
Мама — перший учитель і друг, найближчий і вірний порадник.
У когось такі дзвінки викликали посмішки, а хтось витирав сльозу.
Не забувайте своїм найдорожчим частіше казати, як любите їх, щоб не було схожої реакції.
Діти, любіть і поважайте своїх батьків! Ми звикли, що слово «любов» звучить у піснях, кіно, рекламі, пишеться в газетах, книгах. Слово «люблю» стало таким повсякденним, нудним, воно не викликає у нас ніяких почуттів.
Любіть один одного як проточну воду, яка переливається в світлі сонця, як пісок, який пересипається під поривом вітру, що приймає різні химерні форми, як прекрасну світлу Душу, як мільйон Осіб, що уміщаються в одній цікавій і дивній, як форму, що безперервно змінюється, непостійну і таку невловиму, незбагненну людським розумом. Просто любіть.

Зацікавленість статтею
[Всього: 1 Середня оцінка: 5]
Рекомендуємо також прочитати:
Теги відсутні