Музей “Дрогобиччина” -церква Святого Юра: “Різдво Xристове”
Щороку 7 січня православні церкви, дотримуючись Юліанського календаря, святкують Різдво Христове, що належить до дванадцяти найбільших християнських празників.
Цього дня сталася велика для всього християнського світу подія – народження Ісуса Христа у Вифлиємі. Ангел дав йому це ім’я,що в перекладі означає «Спаситель- той, хто спасе людей від смерті, той, хто може розрадити скорботу, той, котрий дав людині надію та опору в житті, той, до кого ми звертаємося з любов’ю, проханнями і молитвами, знаючи що він почує нас.
Старозавітні пророки провістили місце і час народження Спасителя світу. 7 січня – день народження Сина Божого на землі. Від цього дня починається відлік часу.
Згідно з євангельськими переказами, мати Ісуса Марія та її чоловік Йосип жили в Назареті, а до Вифлиєма прийшли виконуючи наказ правителя Августа з’явитися всьому населенню на перепис. Оскільки зібралося багато людей, Марія та Йосип не знайшли місця для ночівлі, і їм довелося шукати прихистку в невеликій печері, де за поганої погоди зазвичай ховалися чабани. Там Марія і народила Сина Божого. Першими вклонитися немовляті прийшли чабани, отримавши звістку від Ангела, що спустився з небес. На небі засяяла Вифлиємська зірка, сповістивши світу про народження Спасителя та вказувала шлях до Царя всіх людей. За пастушками до печери з Марією та Ісусом прийшли язичницькі мудреці й принесли Богу подарунки: золото, ладан і миро. Золото символізувало царську владу, ладан – Божу волю, миро – лоно пророка.
Цар Юдеї Ірод, почувши звістку про народження нового царя, звелів вбити всіх дітей у віці до двох років. Тому сім’я Йосипа змушена була переховуватись в Єгипті аж до смерті Ірода. Саме цей сюжет можна побачити у капличці на емпорі Юріївського храму. Композиція має чудове і оригінальне вирішення. Майстер по своєму уявив епізод, що відбувався в невідомій йому країні. Попереду скромний Йосип, Марія з Ісусом на осляті, супроводжує їх розбійник, що став на захист втікачів. Переслідують їх озброєні рушницями розбійники, одягненні в селянські костюми: постоли, високі чорні шапки і свити, що нагадують тогочасний одяг опришків.
Цю надзвичайно цікаву і колоритну композицію, як і всі решта розписів церкви св. Юра ви матимете можливість побачити, відвідавши відділ пам’яток дерев’яної архітектури музею «Дрогобиччина».
Музей «Дрогобиччина» вітає всіх з Новим роком та Різдвом Христовим, бажаємо усім веселих свят!
Леся Летнянчин, зав. відділу пам’яток дерев’яної архітектури музею «Дрогобиччина»