Музей “Дрогобиччина”: Різдво Пресвятої Богородиці
Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії відзначаємо 21 вересня за новим стилем (8 вересня за старим стилем). Це одне з дванадцяти головних церковних свят, які догматично тісно пов’язані з подіями земного життя Господа Ісуса Христа і Богородиці і діляться на Господські (присвячені Господу Ісусу Христу) і Богородичні (присвячені Божій Матері).
У Новому Заповіті немає описів земного життя Богоматері. Євангелія не дають відомостей про те, хто були батьки Діви Марії, і за яких обставин вона народилася. Натомість, про Різдво Діви Марії розповідає апокрифічне Протоєвангеліє Якова, яке було написане близько 170-180 року, звідки дізнаємося, що Марія народилася від благочестивих батьків Якима та Анни. Яким походив з царського роду, а Анна була дочкою первосвященника. Вони дожили до похилого віку і були неплідними. Це було джерелом скорботи для пари і викликало суспільний осуд.
Одного разу, коли Яким прийшов до храму, первосвященник не дозволив йому принести жертву Богові, сказавши: «Ти не дав потомства Ізраїлю». Після цього невтішний Яким подався у пустелю для молитви, Анна залишилася вдома і теж молилася. У цей час їм обом з’явився ангел і кожному звістив: «Господь почув молитву твою, ти зачнеш і народиш, і про потомство твоє говоритимуть в усьому світі».
Дізнавшись радісну новину, подружжя зустрілося біля Золотих воріт Єрусалиму.
Як описується в Протоєвангелії Якова, «пройшли належні їй місяці і Анна в дев’ятий місяць народила». Праведники дали обітницю присвятити свою дитину Богові і віддали дочку Марію в Єрусалимський храм, де вона служила до повноліття.
Різдво Богородиці як окремий святковий день християни почали вшановувати в другій половині V століття, про що читаємо в требнику, у Константинопольського патріарха Прокла (439-446 роки). У Палестині існує переказ, що ще в ІV столітті свята рівноапостольна цариця Олена побудувала в Єрусалимі храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці, який до сьогодні, на жаль, не зберігся.
Найдавніші зображення подій Різдва Божої Матері зустрічаємо в розписах VII століття грузинського храму в Атенах, присвяченого Богородиці. Фрески першої половини XI століття Софії Київської також висвітлюють тему Різдва Богородиці. На ранніх творах у центрі композиції зображали праведну Анну — матір Діви Марії. Породілля напівлежить на високому ложі, перед нею стоять жінки з дарами, повитуха і служниці, які омивають Богородицю в купелі.
З кожним століттям до цього сюжету додавалися все нові елементи. Наприклад: почали зображати стіл з принесеними дарами і частуваннями, водойму, птахів.
У Галереї Сакрального мистецтва музею «Дрогобиччина» зберігаються кілька пам’яток на тему Різдва Богородиці. Одна з них є храмовою іконою дрогобицької церкви Різдва Богородиці і створена місцевим іконописцем о. Василем Глібкевичем у другій половині XVIII століття. Особливість цієї ікони в тому, що автор, відтворюючи релігійний сюжет Різдва Богородиці, зобразив камерну обстановку інтер’єру, де сталася важлива подія – народження немовляти, схожою на інтер’єр оселі заможної дрогобицької родини того часу. Композиція цієї пам’ятки спрощена – не містить зображення святого Якима, який часто фігурує в однойменних іконах. Натомість, маляр Василь Глібкевич робить акцент на самій події народження Марії, підкреслюючи символічне значення того, що Діва згодом стане домівкою Христа. Ліворуч традиційно зображено ложе, на якому сидить свята Анна, вона притулила руки до грудей і спостерігає за купанням дитини. Сцена з купіллю та двома повитухами намальована в центрі на передньому плані. Біля ложа Анни видно двох служниць, перед ними – стіл, а в руках вони тримають їжу для породіллі. Цією сценою автор хотів показати символізм події: звичайна літня жінка вважалася неплідною і потрібно було втручання Бога, щоб сталося диво і Марія з’явилася на світ. Тому звична подія народження дитини стає чудом для конкретної родини Якима і Анни. Для підсилення урочистості моменту Різдва, яке є здійсненням Божого плану, іконописець зображає у дверях заможну жінку, про що свідчить її одяг, вона принесла дари і, схиливши голову, вітає Анну. Щоб показати особливу турботу про новонароджену Марію, автор малює в лівому кутку першого плану служницю, яка гріє пелену над вогнищем, очікуючи з купелі немовля. Біля неї видно маленьку колисочку.
Зображення дрогобицької ікони «Різдво Богородиці» є символічним і урочистим віддзеркаленням найвеличнішого богородичного празника, який започатковує церковний рік. Він радісний, бо це день народження Божої Матері, Владичиці неба і землі. Він важливий, бо показує нам велике таїнство Богоматеринства.
Зав. відділом Сакрального мистецтва музею «Дрогобиччина»
Леся Косаняк