Екскурсія музеєм продовжується. Портрет Франциски Лянцкоронської.
Смерть – це природня частина життєвого циклу. Так завжди було і буде. Та коли помирає близька нам людина, ми відчуваємо глибокий біль і смуток, особливо, коли смерть приходить раптово. Саме так, 8 серпня 1893 р. через декілька днів після народження сина Антонія помирає друга дружина Кароля Лянцкоронського – графиня Франциска Ксаверія фон Аттемс (1861-1893), не проживши з чоловіком і року.
Це було кохання, яке, здавалося, мало тривати вічно. Кароль Лянцкоронський, на той час уже віце-президент Державного управління пам’яток та генеральний куратор Галичини, як весільний подарунок для дружини розпочинає будівництво вілли в мальовничій частині Відня (Ober St. Veit) саме на тих пагорбах, які в свій час облюбувала собі для кінних прогулянок імператриця Єлизавета. Смерть дружини змінює плани: будівля вже не може бути житлом, а повинна виконувати соціальну функцію. Невдовзі тут починає діяти оздоровчий дім для 12-16 дівчат з бідних сімей, яких виписали з віденських лікарень. На честь Франциски, скорочено – Фаніта, Фані, він називає комплекс Фанітеум, а у східному крилі каплиці скульптор втілює задуманий Каролем Лянцкоронським могильний рельєф, де він тримає на руках новонароджену дитину і простягає руку дружині.
В Палаці мистецтв експонується портрет Франциски Лянцкоронської, створений невідомим художником незадовго після її смерті у 1894 р.
Стриманий колорит картини побудований на переході від чорного плаття, яке майже зливається з темним фоном портрету до теплих фарб лиця і рук. Серед чималої кількості прикрас особливо виділяється намисто. Ще з часів Древньої Греції перли вважалися символом краси і кохання, в Середньовіччі – символом Діви Марії, а згодом і усіх матерів. Кароль, перший шлюб якого був анульований по причині бездітності, переживає втрату не тільки дружини, а й матері довгоочікуваного сина.
Ще одним символом, який підказує глядачеві, що на момент створення картини Франциска уже відійшла у кращий світ є опущений вниз, нерозквітлий бутон троянди.
Художник акцентує увагу на емоційному стані графині. Акуратно зачесана, з ледь помітною посмішкою на губах, Франциска задумливо дивиться крізь глядача, її погляд важко зловити. Ще мить, і здається, що вона одягне рукавички і відійде, назавжди…
Ольга Бунда, музей «Дрогобиччина».