Важко прощатися із затишним гніздечком — початковою школою

Важко прощатися з рідною вчителькою. Вона ж не просто вчителька була для нас, а друга мама. З нею ми ділилися своїми таємницями, все їй розказували.

Вона завжди за нас заступалася, робила стільки доброго для нас, водила на екскурсії, цікаво про все розповідала… А тепер нам треба йти у п’ятий клас. Сьогодні трохи дивне і тривожне свято, бо всі роки ми знаходилися під надійним крилом нашої вчительки — другої мами. З нею було добре і затишно, цікаво і весело. А сьогодні останнє свято разом з нею, бо подолали всі разом першу сходинку на вершину країни Знань, закінчили початкову школу і прощаємося з класом, з рідною і дорогою вчителькою. І хочеться нам від усієї душі сказати щирі й теплі слова їй за науку і турботу про нас, за кожну хвилину, яку ми провели разом з нею. Бо це були найкращі хвилини.

Наша перша вчителька, наше любе сонце,
Нам знання давала, вчила нас усіх.
І, як перший промінь ластився в віконце,
В школі линув дзвінко наш дитячий сміх.

Учні 4-Б класу гімназії №15 імені Степана Бандери прощаються із першою вчителькою Крупач Л.Р.  А  як хотілося б повернутись назад,  і прожити ці роки знову із своїми друзями, хвилюватись  під час контрольної, писати шпаргалки, підказувати другові, брати участь у змаганнях, концертах. Дякуємо тобі,  дорога учителько наша.  А зараз ми хочемо звернутися до тих, хто поруч з нами був щодня і ділив з нами радість і смуток, перемоги та поразки, гордість та розчарування.

Ми всі закінчили четвертий свій клас,

І старше життя вже чекає на нас.

Але ми сьогодні, в останнє свято,

Велике «спасибі» повинні сказати

Усім вчителям в урочистий цей час

За те, що навчали ви добре всіх нас!