Як функціонує водоканал в умовах війни? – Інтерв’ю з керівником підприємства Романом Шагалою | Відео

14 Вересня 15:31

Експерти прогнозують кризу в енергетичній сфері на час осінньо-зимового періоду, яка є наслідком повномасштабного вторгнення росії на терени України. Ці проблеми стануть безпосереднім викликом для комунальних підприємств, серед яких водоканали. Про те, як функціонує КП «Дрогобичводоканал» в умовах війни, які можуть бути проблеми в найближчі пів року, чи отримуватимуть споживачі якісні послуги з водопостачання та водовідведення, – інформує начальник Дрогобицького водоканалу Роман Шагала у студії Медіа-центру «Дрогобич».

У липні видання Економічна правда опублікувала статтю «Чому фінансування водоканалів потребують перегляду навіть під час війни». Її автором є Дмитро Новицький – президент асоціації “Укрводоканалекологія”.

В сучасних реаліях він поділяє водоканали на три групи: ті, які опинилися у зоні бойових дій, ті, над якими є загроза ракетних ударів і ті, які функціонують на мирних територіях.

Поговоримо про економіку, фінанси та інфраструктуру. Про те, як функціонує водоканал в умовах війни.

Перша проблема на яку вказує автор публікації – наявність користувачів. У зв’язку з повномасштабним вторгненням росії на терени України відбулася значна міграція населення. Дрогобиччина не стала винятком.

За останні шість місяців кількість споживачів зросла чи зменшилася? Які дані аналізу рівня споживання послуг водоканалу?

Реалізація наших послуг залишилася на тому ж рівні, що і до війни. Наша громада приймає внутрішньо переміщених осіб. Але якщо до нас, для прикладу, приїхало 11 тис. осіб, то орієнтовно така ж кількість звідси поїхала у країни Західної Європи. За даними прикордонної служби Польщі, від  початку війни польський кордон перетнули вже майже 6 мільйонів громадян України.Надання наших послуг як охоплювало, так і охоплює 89 тис. населення.

Умови воєнного стану завдали нищівного удару по економіці. Які виклики постали перед Дрогобицьким водоканалом?

Перша проблема, з якою ми стикнулися одразу на початку війни – це забезпечення підприємства засобом знезараження питної води – рідким хлором. Оскільки в єдиного постачальника хлору в Україні  підприємства “Дніпроазот” виникли труднощі у логістиці доставки цього засобу, який в мовах війни розглядається у ракурсі підвищеної хімічної небезпеки.

Тому ми одразу почали працювати над забезпеченням альтернативної системи знезараження питної води на основі гіпохлориту натрію марки “А”.  Було проведено всебічне інженерно-наукове вивчення цього питання.  Відтак  ухвалено рішення здійснити реконструкцію станції знезараження питної  води на водозаборі “Гірне”, яке забезпечує водою 80% Дрогобицького регіону.

Нині з приємністю можна констатувати:  сучасна альтернативна система знезараження питної води успішно введена в експлуатацію. Встановлена система, а також капітальний ремонт приміщення та зовнішньої інфраструктури мережі обійшлися підприємству у пів мільйона гривень. Тепер на цьому водозаборі можливо задіювати два, незалежні один від одного, способи знезараження.

Наукове порівняння рідкого хлору та гіпохлориту натрію свідчить про те, що ці два елементи мають дезінфікуючі властивості і основою обидвох є хлор. Суттєва відмінність полягає лише  у тому, що отриманий з кухонної солі методом електролізу гіпохлорит натрію є безпечнішим у процесі   зберігання та експлуатації та менш токсичним. На його використання не потрібні жодні дозвільні документи від державних інспекцій. В економічних показниках процес знезараження гіпохлоритом натрію дорожчий ніж процес знезараження хлором у 2,6 рази.

Чи стабілізувалося сьогодні постачання знезаражувальних засобів?

В Україні сьогодні немає виробників хлору, його завозять з-за кордону.

Постачання рідкого хлору  наразі здійснюється стабільно, але постійно посилюються вимоги державної служби експортного контролю України щодо зобов’язань і гарантій водоканалу у використанні цього хімічного засобу. Разом з тим, стрімко зростає його вартість. Днями відбувся черговий стрибок вартості хлору. За таких умов, підприємству до кінця року бракуватиме щонайменше 300 тис. грн на прибдання хлору.

Як ситуація з електроенергією?

Вартість електроенергії цього року була стабільною до липня, відтак почалося її стрімке подорожчання. Вона зросла на 9%. У місяць це подорожчання обходиться підприємству у додаткових 400 тис. грн з ПДВ. Якщо говорити про ситуацію до кінця року, то це додаткових 2 млн грн з ПДВ.

Чи є проблеми з виплатою заробітної плати працівникам?

Зарплату ми виплачуємо вчасно. Сьогодні середня зарплата на підприємстві становить 11 тис. грн. Щомісячно на цю статтю видатків скеровуємо  4,5 млн грн разом з відрахуваннями та податками. Для порівняння, у Львівському водоканалі середня зарплата нині становить 17 тис. грн.  Також у нас є дефіцит  виробничих професій: електромонтера, зварника, екскаваторника. Тим більше в умовах воєнного стану кожен з цих працівників у будь-який час може бути мобілізований. Знайти фахових працівників на заміну дуже  важко.

Питання витрат підприємства безпосередньо пов’язане з надходженням за спожиті послуги. Треба також врахувати соціальну складову сьогодення – зменшення платоспроможності споживачів, перш за все. Яка ситуація з оплатою за спожиті послуги? Хто є найбільшим боржником?

На 1 вересня загальна заборгованість за надані послуги становить 42 млн грн,серед них 23 млн заборгувало населення, 12 млн грн становить борг Трускавецького водоканалу. З початку року середній рівень оплати за послуги становить 92%, приріст заборгованості  –  7 млн грн.

Попри всі виклики сьогодення, водоканал сплачує податки і тим самим наповнює державний та місцевий бюджети. З цих бюджетів незахищеним верствам населення надаються належні пільги та субсидії. Яку суму податків було сплачено Дрогобицьким водоканалом за  8 місяців?

Загалом сплачено 27 млн грн. Зокрема, найбільші платежі: ПДВ – 9,7 млн грн, єдиний соціальний внесок – 5,5 млн грн, за користування надрами – 4,7 млн грн.

Поговоримо про інфраструктуру. У яких обсягах за останні роки відбувалися фінансові вливання на її розвиток?

Впродовж останніх років майже не відбувалося таких вливань ні з тарифу, ні бюджетів різних рівнів. І це великий мінус. Бо ситуація з інфраструктурою лише погіршується.

У 2012 р. ми змогли частково провести модернізацію, запровадити цілодобове водопостачання. Це був маленький прорив, адже в Україні досі залишається немала кількість міст, де воду подають погодинно.

Загалом 85% мереж, що перебувають на балансі водоканалу, є замортизованими, тобто такими, що вичерпали свій термін експлуатації. Щоб підтримувати мережу в робочому стані, підприємство вимушене проводити постійні ремонти. Так не тільки в нас, це проблема усіх водоканалів України, які отримали у спадщину комунікації, збудовані ще в радянський час. Держава провела своїм коштом будівництво мереж, передала їх на баланс обласних рад, а ті своєю чергою  передали їх муніципалітетам.

Водоканал постійно проводить заміну мереж, але лише вуличних і квартальних.

За останніх 15 років підприємство замінило майже 30 км таких комунікацій, з них 25 км за кошти, отримані від споживачів за надання послуг, та 5 км за кошти бюджетів усіх рівнів. У середньому в рік підприємство проводить заміну 2 км мереж.Якщо замінювати  в такому темпі замортизованих  200 км водопроводу , який є на балансі водоканалу, то знадобиться 100 років. Тому щонайменше потрібно на рік проводити заміну 20 км мереж, на що в рік знадобиться 50 млн грн.

У тарифі водоканалу на 2022 р. на ремонт , в т. ч. ремонтні роботи закладено 2,4 %.

Дмитро Новицький у своїй публікації висловлюється , що сьогодні підтримка має надходити з державного бюджету, в розмірі, що може бути розрахована органом ліцензування. Але може бути знайдене рішення, що передбачає спільне фінансування з бюджетів різних рівнів. Яка Ваша позиція з цього приводу?

Основними елементами державної стратегії розвитку водопровідно-каналізаційної галузі мають бути: чітка економічна, фінансова та нормативно-правова політика.

Перший варіант – оновлення мережі водоканалу- це фінансування держави.Сьогодні у воєнний час  ці питання відкладені чи не в останню шухляду. На порядку денному у центральної влади стали міста, де внаслідок бойових дій зруйнована інфраструктура і люди не мають доступу до питної води.

Другий варіант – капіталовкладення у побудову нових магістральних водогонів може зробити власник підприємства- міська влада. Втім у бюджеті наразі також нема таких коштів,(у випадку Дрогобицького водоканалу це щонайменше 1,5 млрд грн), щоб їх скерувати на капітальний ремонт чи будівництво водогонів .

Третій варіант – вартість побудови нового водогону може бути профінансована споживачами, тобто закладена у тариф. Законодавець передбачив такий механізм.  Це колосальні витрати: з сьогоднішніх 28,62 грн з ПДВ за 1 куб м води ціна мала б зрости до 100 грн за 1 куб. м з ПДВ. У сучасних умовах такий тариф – непосильний фінансовий тягар для середньостатистичного споживача.

Щоб замінити 31 км водогону Гірне-Доброгостів-Дрогобич, при ринковій ціні 1 т труби діаметром 800 мм – 70 тис. грн, необхідно лише на матеріал  500 млн грн, а ще стільки –  на будівельні роботи і сплату податків. У сукупності це 1 мільярд гривень! Для порівняння:  зведений річний бюджет Дрогобицької ТГ на 2022 р. становить 880 млн грн, з них 500 млн – власні надходження, 380 млн – дотації з державного бюджету.

Жоден з наведених вище варіантів неприйнятний. Як на мене, змінити ситуацію із станом комунікацій у водопровідній сфері можуть пільгові, довгострокові зовнішні запозичення, на які б поширювалися грантові (без повернення) умови. Такий успішний досвід мають водоканали сусідньої Польщі.

Розкажіть про складники тарифу… Як теперішня економічна ситуація може вплинути на його подальшу вартість?

За фактом поточних  платежів, основними складниками витрат є електроенергія – 40%, зарплата –  32%, 22%- це податки. Як уже згадувалося, лише 2,4% становлять витрати на ремонт. Теперішня економічна ситуація спричинює тенденцію до зростання тарифів. Візьмімо до уваги лише те, що пальне зросло удвічі. Для підприємства це 400 тис. додаткових коштів, непокритих тарифом. Ще в 300 тис. грн обійдуться додаткові витрати через подорожчання хлору. 2 млн грн підприємству бракуватиме через подорожчання електроенергії. Загалом дефіцит становитиме 2,7 млн грн. Цифри говорять самі за себе. Тариф мусить бути переглянутий, щоб підприємство втрималося на плаву господарської діяльності.

У Галичині завжди старші за віком люди, які пережили низку криз наголошують, що попри будь-які труднощі, потрібно вчасно оплачувати комунальні послуги. Економісти прогнозують посилення кризи, яка припаде на зимовий період. Взагалі невідомо, яка буде ситуація з енергоносіями. Якщо до цих прогнозів додати заборгованість споживачів, то чи не призведе це до того, що взимку можуть виникнути проблеми з перебоями, частковою або повною відсутністю водопостачання?

Оплата  для нас справді основна умова того, що ми зможемо гарантувати безперебійне надання послуг. На 1 вересня підприємство не має боргів за електроенергію. Ризики можуть бути різні. Втім відповідальність за надання послуги у будь-якому разі з нас ніхто не знімає.

Питання, яке найбільше цікавить споживачів: Чи будемо мати якісні послуги з водопостачання та водовідведення в осінньо-зимовий період?

Усе  робимо для того, щоб 24/7 залишатися із споживачами.  В умовах воєнного стану держава, а також іноземні донори передусім скеровують допомогу військовим, медичним та соціальним закладам. Водоканалам доводиться самотужки давати собі раду.   Тому сподіваємося лише на наших споживачів, які сумлінно та вчасно здійснюватимуть плату за отримані послуги. І ми таким чином зможемо пройти цей нелегкий період.

Більше інформації про роботу КП «Дрогобичводоканал» читайте на офіційному сайті підприємства vodokanal-drohobych.com.ua.

Чат-бот Гаряча лінія
Перейти до вмісту