Ліні Костенко присвячуємо

19 Березня 17:24

Вірші Ліни Костенко – це орієнтири у світі почуттів, мрій, роздумів; це філософія життя, просвіт у темних тунелях, вирішальні відповіді на запитання, які щоденно ставить нам доля…

Відомий факт, що маленька Ліна мріяла стати льотчицею, змайструвала парашут з парасолі та старого простирадла -…і стрибнула з горища! На щастя, все обійшлося…Але неозорість польоту завжди була поруч у бездоганній поезії…

Вірш, який Розлуцька Анна Геннадіївна присвятила Ліні Костенко – «Дитиною хотілось неба…» – вдяка за крила,..крила духовної мудрості сакрального поетичного слова!

Благодаті Господа, радісного життя, творчих натхнень та ЗДОРОВ‘Я!

Читаймо, захоплюймось перлинами поетичного слова нашої учительки Анни Геннадіївни… Вірші Анни Геннадіївни – чесні й мужні, – справедливо наголошують колеги – філологи. Здається, традиційні, але й водночас новаторські за змістом, за наповненням філософською енергією думки й почуття, за багатозначністю слова.

Таку поезію важливо читати серцем.

 

Дитиною хотілось неба,

Дістатись хмари, де ангели сидять…

Та полетіла не туди,.. та ще би-

На парасолях у повітрі не висять…

 

І мрія так залишилась в пеленах,

Хоч долі захотівся аперкот…

Моя любов жеврілась в генах,

Моя любов-то мій народ…

 

Та все ж…дозріла моя мрія-

Удосвіта відчула свій маяк!

Так виросли мої безпір‘і крила,

Невидимі,та ангелам на смак…

А.Розлуцька

Чат-бот Гаряча лінія