Словникова веселка: від духовності до патріотизму

Для мене сім – щасливе число. Цього року воно по-особливому проявилося як знакове у моїй професійній діяльності. Стебницька спеціалізована школа І-ІІІ ст. №7, у якій викладаю українську мову та літературу, 7-А клас, класним керівником якого я є, – лише деякі штрихи з біографії, ознаменовані цією цифрою. Позакласний захід «Словникова веселка», який організувала й провела разом із моїми учнями, також пов’язаний із числом сім – саме зі стількох літер складається чимало лексем, які виражають найсокровенніші почуття українського народу – любов до Бога, матері, Батьківщини.

Проведенню дійства передувала клопітка робота над розробленням сценарію й оздобленням кабінету. У цьому допомогла низка вчителів сьомої школи, за що висловлюю їм щиру вдячність.

Мені вдалося провести власне дослідження – слів із семи літер назбирала значну кількість, та найцікавіше, що вони мають глибокий зміст і відтворюють найкращі прояви буття українців як нації – побожність, патріотизм, багату культуру, безцінну мовну спадщину й географічну привабливість. Не випадково обрала для проведення позакласного заходу з української мови та літератури травень, насамперед тому, що саме цей місяць присвячений Богородиці. У травні відзначали ще й інші величні урочисті події – День матері, Свято вишиванки… Користаючи з нагоди, діти із задоволенням подарували мамам троянди на пам’ять про травневе свято. До того ж навесні часто милує око різнобарвна веселка як дивовижне чудо Боже. Отож, складаючи сценарій, назва заходу одразу спала на думку – так і назвала його «Словникова веселка».

У переддень заходу разом з учнями 7-А класу прикрасили кабінет витворами кольорів веселки. Штори оздобили квітковими гірляндами з різнокольорового паперу, на абажури повісили прикраси у формі краплин роси, зафарбованих сімома веселковими кольорами. Для учителів приготували пишний букет квітів, розмальований райдужними барвами, щоб кожен отримав у подарунок квітку того кольору, який найбільше любить. Та, певно, найкращою прикрасою кабінету стала вишивана ікона Воскреслого Христа, який мило простягав руки, щоб обійняти увесь світ.

Саме на образ Христа я запропонувала присутнім – батькам, учителям, дітям – звернути увагу, розпочавши наше свято з духовної частини. Навіть у найурочистішому із привітань «Христос Воскрес!» закарбовано символічне значення числа сім. Таких слів, що позначають християнський вимір буття людини, в українській мові безліч: Господь, Царство Небесне, Ангелик, пасочка, писанка, які передають великий обсяг інформації про божественне походження людського духу, Його Сотворителя, а також звичаї та традиції, пов’язані з релігійними віруваннями. З виховною ціллю на святі прозвучала молитва учня: «Мій любий Ісусе! З цілого серця дякую Тобі за ласку, що можу ходити до школи. З вдячністю за це обіцяю добре навчатися, завжди бути чемним (чемною) і слухняним (слухняною) моїм вчителям, бо знаю, що й Ти, любий Ісусе, зростаючи в Назареті, був пильним, уважним і слухняним Своїй Матері та опікунові – Святому Йосифові. Благослови мене, любий Спасителю! Твоєю ласкою допоможи мені, щоб я виконав (виконала) мої постанови, щоб добре навчався (навчалася) і тим приносив (приносила) Тобі більшу славу, батькам – потіху, українському народові – честь, а собі, як для душі, так і для тіла, – користь. Амінь».

Під час позакласного заходу короткою розповіддю повела учнів у мандри книжковим світом. Як на диво, богослужебні книги Апостол, Псалтир мають семилітерне позначення. У Катехизмі виділено сім Святих Тайн, сім діл милосердя для душі і тіла, сім дарів Святого Духа, сім головних гріхів. Вельми подивовані були не лише школярі, але й запрошені батьки, вчителі, коли почули, що найголовніші християнські свята в Україні відзначають саме сьомого числа: 7 січня – Різдво Христове, 7 квітня – Благовіщення Пресвятої Богородиці, 7 липня – Різдво Івана Хрестителя. Сльоза забриніла у глядачів, коли на екрані транслювався відеоматеріал під декламування вірша «Хрестик». Слова з поезії тісно переплелися із долею стражденної України, якій Бог приготував нелегкий хрест, скроплений кров’ю багатьох дочок і синів, які загинули мученицькою смертю за Батьківщину.

Цей відеосюжет став перехідним етапом до другої частини урочистості – патріотичної. Діти навперебій перелічували слова, які означають все, що має стосунок до рідної землі. Довго думати не довелося: Україна, вишивка, коровай… Я ще раз нагадала семикласникам, що в Україні відзначають День вишиванки, яка є оберегом від усього лихого, символом краси, міцного здоров’я, щасливої долі. Вишивана сорочка теж символізує родинну пам’ять, вірність та любов у сім’ї – теми, якої не могли оминути на заході. Таточко, донечка, дитятко, малятко – такими словами діти та батьки обдаровують один одного в теплій домашній атмосфері, з якої, як пташенята з гніздечка, випурхують на лоно природи діточки. І там можна зібрати у цілу словникову колекцію із семи літери немало лексем: Всесвіт, планета, рослини, метелик, насіння, суничка, водичка, росинка, троянда. А на природі забринить мелодіями пташиний світ, річкова глибінь, немов звучання давніх музичних інструментів, які передаються у нашій мові сімома символами – бандура, скрипка, сопілка, цимбали. На позакласному заході звучали чарівні пісні про Україну, веселку, батьківську ласку.

Сім чудес світу, сім чудес України – під такими назвами на екрані було продемонстровано відеосюжети, а на додачу я визначила у своєму класі сім чудес. До сімки ввійшли чудо-хлопці, які відзначаються хто мистецьким талантом, хто здібностями до майстрування, а хто дисциплінованістю та сумлінністю. Я щиро поділилася з усіма радістю, що маю честь працювати у Стебницькій школі №7, та ще й опікуватися учнями 7-А класу.

Оскільки позакласний захід мав назву «Словникова веселка», згадали і про неї. Я розповіла цікавий факт: «майстри кольору» визначили Greenery кольором 2017 року. Це – яскраво-зелений, ближчий до жовтого відтінок, подібний до весняної зелені та молодих листочків. Він символізує відродження природи, оновлення життя і нові починання.

Семеро дівчат – молодших сестричок учнів класу – приємно вразили чудовим декламуванням віршів про барви райдуги. Кожна дівчинка мала в руках стрічку кольору веселки. Присутні могли доторкнутися до тої, яка була їм до вподоби, а потім дізнатися, які риси характеру притаманні носіям кожної барви.

Завершився позакласний захід традиційним куштуванням запашного короваю. Наприкінці, після частування, роздала гостям пелюстки квітки-семицвітки із побажаннями доброти, здоров’я, кохання, наснаги, радості, теплоти, щирості.

Марія ЦИМБАЛЯК, учитель української мови та літератури

Стебницької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №7

Читайте також: