На один день Дрогобич «розбагатів» на 300 братів і сестер. ФОТО

AC1V1024

Минулої суботи, вперше за період легалізації УГКЦ у новітній історії України, у Дрогобичі відбувся своєрідний з’їзд поломництва монашого співтовариства. Із 34 згромаджень (монастирів) нашої держави на хресну дорогу, присвяченій пам’яті дрогобицьких блаженних священомучеників Север’яна, Якима і Віталія, прибули 300 ченців і черниць. Брати і сестри по вірі привезли мощі великомучеників зі згаданих монастирів. Свою паству без опіки не залишило вище духовенство, зокрема Патріарх УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук.

Архиєрейська Служба Божа відбулася у катедральному храмі Св.Трійці. На неї завітали і чимало мирян. А декому довелося майже впродовж двох годин мерзнути на морозі. Але люди, тупцюючи на дворі, не залишали Службу Божу. Ця їхня жертовність ніщо інше, як тверда віра у Бога і данина пам’яті трьом дрогобицьким великомученикам, котрі не зрадили вірі ціною власного життя.

Блаженніший Святослав по-філософськи занурився щодо іспиту сумління по дорозі до досконалості, зауважуючи, що страдницька дорога підкорюється тим особистостям, котрі у глибині свого серця не гніваються і не нарікають на Бога.

Згодом молитовна хода від катедрального храму вирушила до церкви Петра і Павла і поминального мартилогу, що розміщений поруч із нею. За часів радянської окупації у підвалах нинішньої навчальної споруди педуніверситету була катівня, в якій енкаведисти замордували декілька сотень невинних людей, котрі любили свою Батьківщину. На гранітних табличках викарбовано майже 300 прізвищ… Свої останні години життя там провели ченці-василіяни Северіян Бараник, Яким Сеньківський (їх закатували у 1941 році) і Віталій Байрак (загинув від рук катів НКВС у Дрогобицькій тюрмі 16 травня 1946р.). Під час розкопок у 1988 році, на місці масового поховання убієнних, один із дрогобичан знайшов хрестик із ланцюжком, який був наданий ієромонахам. Нині він послуговує як духовна реліквія тільки одній людині…

З цього приводу наведу приклад, що мав місце 25 років тому, і про який описував наш часопис. У 1970 році єпископ Григорій Закаляк привіз у Трускавець жезл митрополита Андрея Шептицького, і у строгій секретності (про жезл знало троє людей) попросив свого племінника лікаря Ярослава Ковалишина передати його главі УГКЦ, коли вона буде відновлена у своїх правах. 30 квітня 1992 року і відбулася ця історична мить – у Трускавці Патріарх УГКЦ, кардинал Мирослав Іван Любачівський вперше за багато десятиліть доторкнувся до священної реліквії.

Того дня чимало дрогобичан мали змогу зустрітися із своїми родичами, котрі за Божим покликом стали ченцями і черницями. Побачився зі своєю двоюрідною сестрою-монахинею Михайлиною і міський голова Тарас Кучма.

Закінчилася паломницька мандрівка під вечір. Блаженніший Патріарх Святослав висловив вдячність усім, хто долучився до організаційних заходів – владі, поліції, працівникам музею, закладам культури та мистецтва…

Володимир ТУРМИС, часопис “Галицька Зоря”

Фото Ігоря ФЕЦЯКА

AC1V0434

AC1V0495

AC1V0959

AC1V1056

AC1V1237

AC1V1248

AC1V1259

AC1V1351

AC1V1414

AC1V1434

AC1V1615

Читайте також: