Екологічний податок: Порядок отримання дозволу на сплату екологічного податку для суб’єктів господарювання

0:00 19 Липня 2017

Для отримання дозволу на сплату екологічного податку суб’єкт господарювання повинен:

 оформити заяву;  підготувати документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів ЗР;  провести інвентаризацію стаціонарних джерел викидів ЗР в атмосферне повітря, видів та обсягів таких викидів, пилогазоочисного обладнання;  оцінити вплив викидів ЗР на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони;  розробити плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів гранично допустимих викидів для найпоширеніших і найнебезпечніших ЗР; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов’язаної з викидами ЗР в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів гранично допустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням установлених нормативів гранично допустимих викидів ЗР та умов дозволу на викиди;  обґрунтувати розміри нормативних санітарно-захисних зон, оцінити витрати, пов’язані з реалізацією заходів щодо їх створення;  оцінити та проаналізувати витрати, пов’язані з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря;  підготувати інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства.

Для розроблення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, суб’єкт господарювання може залучати установи, організації та заклади, яким Мінприроди України надає право на розроблення таких документів.

Суб’єкт господарювання для отримання дозволу подає до територіального органу Мінприроди України та установи Держсанепідемслужби України у письмовій та в електронній формі документи, підготовлені відповідно до Інструкції № 108, а також розміщує в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл із зазначенням адреси місцевої держадміністрації, на яку можна надсилати зауваження громадських організацій та окремих громадян.

Установа Держсанепідемслужби України розглядає заяву та документи на отримання дозволу протягом 30 календарних днів з дати надходження документів, а у разі відсутності зауважень готує висновок щодо видачі дозволу та видає його суб’єкту господарювання.

За наявності зауважень документи повертають суб’єкту господарювання з викладенням їх змісту та зазначенням строку повторного подання документів.

Місцеві держадміністрації розглядають зауваження громадських організацій, за потреби організовують проведення їх публічного обговорення і протягом 30 календарних днів з дати опублікування інформації про намір суб’єкта господарювання отримати дозвіл повідомляють про це територіальний орган Мінприроди України. Територіальний орган Мінприроди України аналізує зауваження, за необхідності пропонує суб’єкту господарювання врахувати їх під час підготовки дозволу до видачі, протягом 30 календарних днів розглядає заяву та документи на отримання дозволу і у разі відсутності зауважень видає дозвіл.

Рішення про видачу дозволу територіальний орган Мінприроди України надсилає суб’єкту господарювання та установі Держсанепідемслужби України.

Строк дії дозволу переглядає територіальний орган Мінприроди України, який його видав, у разі якщо:  ступінь забруднення атмосферного повітря зумовлює необхідність перегляду граничних значень викидів;  використання істотних досягнень у сфері розроблення найдосконаліших доступних технологій дає змогу значно зменшити викиди без додаткових витрат;  вимоги безпеки експлуатації під час виробничого процесу чи провадження діяльності зумовлюють необхідність застосування інших технологій;  має місце зміна напряму виробничої діяльності, що може призвести до істотних негативних наслідків для здоров’я людей та стану довкілля.

Підставою для перегляду строку дії дозволу є письмові звернення установ Держсанепідемслужби України, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та громадськості.

Дозвіл анулює територіальний орган Мінприроди України, який його видав, у разі:  подання суб’єктом господарювання заяви про анулювання дозволу;  зміни власника стаціонарного джерела викидів;  прийняття в установленому порядку рішення про скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання.

Територіальний орган Мінприроди України у триденний строк з дня прийняття рішення в письмовій формі інформує власника про анулювання дозволу.

Для продовження строку дії дозволу суб’єкт господарювання завчасно, не пізніше ніж за 30 календарних днів до його закінчення, подає заяву до такого територіального органу, який видав дозвіл, та установи Держсанепідемслужби України.

Рішення територіального органу Мінприроди України про відмову у видачі дозволу, перегляд або продовження строку його дії чи анулювання можуть бути оскаржені у судовому порядку.

Відповідно до ст. 33 Закону № 2707 особи, які винні у викидах ЗР в атмосферне повітря та не мають дозволу спеціально уповноважених органів виконавчої влади на такі викиди, несуть відповідальність згідно із законом.

Строки подання заяви про відсутність у звітному році об’єкта обчислення екологічного податку

Відповідно до п. 250.1 ст. 250 Податкового кодексу базовий податковий (звітний) період для екологічного податку дорівнює календарному кварталу. Пунктом 250.9 цієї статті встановлено, що у разі якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник податку повинен повідомити про це відповідний територіальний орган Міндоходів України за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об’єкта обчислення екологічного податку. Інакше платник податку зобов’язаний подавати податкові декларації відповідно до ст. 250 Податкового кодексу.

Отже, суб’єкти господарювання, які є платниками екологічного податку, але з початку звітного року не планують здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, повинні повідомити про це територіальні органи Міндоходів України та скласти заяву довільної форми про відсутність у них у звітному році об’єкта обчислення екологічного податку не пізніше граничного терміну подання податкової декларації за І квартал звітного року.

У разі неподання заяви про відсутність у звітному році об’єкта обчислення екологічного податку та за умови неподання податкової декларації екологічного податку п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу передбачено застосування штрафної (фінансової) санкції за неподання податкової декларації екологічного податку.

Віднесення виробничого обладнання підприємства до стаціонарних джерел забруднення Відповідно до пп. 14.1.230 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу стаціонарне джерело забруднення — підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти.

З метою обліку стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а також видів та обсягів забруднюючих речовин в атмосферне повітря такими джерелами суб’єкти господарювання проводять інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Згідно з п. 1.9 Інструкції № 7 підприємство несе відповідальність за виконання в установлені терміни інвентаризації викидів, а також за своєчасне подання необхідної інформації щодо ведення техпроцесів (техрегламенти, режимні карти тощо) та створення необхідних умов щодо проведення вимірів.

Інвентаризацію викидів забруднюючих речовин в атмосферу на підприємстві виконують спеціалізовані організації, відповідні підрозділи підприємств, які мають певний досвід роботи, технічне обладнання і перебувають на обліку в Мінекобезпеки України (п. 1.10 Інструкції № 7). Обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відповідно до пп. 242.1.1 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу, є об’єктом та базою оподаткування.

Для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів територіальні органи Міндоходів України залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади АР Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища (п. 250.12 ст. 250 цього Кодексу).

Отже, до стаціонарних джерел забруднення можна віднести генератори, міні-електростанції, газозварювальне обладнання (установки), які працюють на пальному, при спалюванні якого утворюються та викидаються в атмосферне повітря забруднюючі речовини або суміш таких речовин, що є об’єктом та базою оподаткування податком за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами.

Для з’ясування питання віднесення іншого виробничого обладнання підприємства до стаціонарних джерел забруднення суб’єкту господарювання слід звертатися до відповідного органу виконавчої влади АР Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласних, Київської, Севастопольської міської держадміністрації та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Платники податку та об’єкти оподаткування

Перелік платників та база оподаткування знаходиться на офіційному сайті ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/nk/rozdil-viii– ekologichniy-poda/.

Додаткова інформація про порядок внесення екологічного податку до декларацій, зміни в поданні звітності та інша інформація знаходиться за посиланням: http://www.visnuk.com.ua/uk/search?q=екологічного+податку